Історія

Історія розвитку ортопедо-травматологічної служби у мість Бердянськ

У 1950 роки в багатьох містах України, ліжка для лікування ортопедо-травматологічних хворих були в складі загальнохірургічних стаціонарів. Лікування хворих проводилося лікарями-хірургами, які мали  досвід надання травматологічної допомоги. У більшості випадків лікування цієї групи хворих проводилося низькому  рівні. Перед Охороною здоров'я стояло завдання розвитку ортопедо-травматологічної служби повсюдно. Було необхідна створити відповідну матеріально-технічну  базу та підготувати кваліфікованих фахівців.
Розвиток промисловості і збільшення транспортних засобів супроводжувалися зростанням травматизму. До 1959 року в Бердянську налічувалося близько 25 тисяч працюючих на виробництві, плюс аграрний сектор - радгоспи і колгоспи.
У Бердянську в той час працювали: завод дорожніх машин; сільськогосподарчих машин; Южгідромаш з виготовлення стратегічних і побутових глибинних насосів; завод Азовкабель. Підприємства будівництва житла і промислових підприємств, деревообробні підприємства, рибопереробний і виноробний комбінати. Всі ці підприємства мали велику кількість верстатів з обробки металу, і механізмів, які в процесі роботи були травмонебезпечні.
Перед містом стало питання створення матеріальної бази та підготовки фахівців травматологів.
Ініціатором виведення зі складу хірургічного відділення і створення спеціалізованих служб був головний лікар лікарні Гесик Йосип Йосипович (фахівець з кісткового туберкульозу).
Отже 7 серпня 1959 року був відкрито ортопедо-травматологічне відділення на 25 ліжок, надано приміщення, де розміщувалися 3 відділення (онкологічне, урологічне, травматологічне).
У відділенні була своя операційна, та маніпуляційна з можливістю накладання гіпсу та перев’язок.
У штаті відділення  працювали 2 лікаря, першим зав. відділенням був Манзюк Микола Іванович, ординатор Чаусовський Михайло Григорович (показники роботи за 1960 р виконання койко-дня-93%, робота ліжка на рік 315 днів, операцій 198, з них 29 остеосинтез кісток (в основному інтрамедулярний і накістковий методи).
Забезпечення інструментарієм і обладнанням було цілком задовільне ( наркозно і дихальної апаратури не було). Велике число хворих з травмами лікувалося консервативно: постійне скелетне витягування, одномоментна ручна репозиція з зовнішньої фіксацією - гіпсовою пов'язкою).
З 1 січня 1961 року відділення розширено до 35 ліжок, а з 1 червня 1962 року у відділенні налічувалось вже 40 ліжок (10 з них для лікування хворих з кістковим туберкульозом). Працювати стали 3 лікаря. Зав. відділенням в 1966 і 1967 рр був Калинников Всеволод Опанасович.
Надане приміщення для розміщення травматологічного відділення не відповідало необхідним вимогам для відділень хірургічного профілю. Постало питання необхідності розширення матеріально-технічної бази та підготовки фахівців. Був заклик до громадян міста та району оголосити будівництво лікарні - «народним будівництвом», який був схвалений в області, Києві та Москві. У будівництві на пайових засадах брали участь всі промислові підприємства міста (особливо великий внесок вклали завод «Дормаш» (директор Губанов М.Н.) та нафто маслозавод (Директор Сурен А.С.). У будівництві корпусів брали участь усі співробітники міської лікарні, домогосподарки, студенти, військовослужбовці, робітники заводів, фабрик, будівельники.
У 1968 році здано в експлуатацію нову будівлю хірургічного корпусу, в якому розмістилося: хірургічне, травматологічне та урологічне відділення. Розширено площі. Стали функціонувати: відділення на 40 ліжок, окрема операційна, 2 перев'язувальних, гіпсова, рентгенологічний кабінет у приймальному відділенні.
У відділенні працювали: зав. відділенням Кожевников В.М., лікар Радченко Л. П., Калинников В.А., Кодик В.І, Коганков І.С., старша медсестра: Лисенко В.С.
У 1973 році прийнято в експлуатацію будівлю нового хірургічного корпусу, в якому травматологічному відділенню надан 3-й поверх. Відділення на 50 ліжок, в подальшому на 60 ліжок. Зі складу відділення виведені ліжка для лікування опікових хворих (раніше лікувалися в травм. відділенні). Лікувалися дорослі і діти з травмами опорно-рухового апарату, ортопедичними захворюваннями, ЧС травмами.
Велика увага приділялася матеріальному забезпеченню відділення, необхідне купувалося, а багато виготовлялося на промислових підприємствах міста: так були виготовлені ортопедичні ліжка, інструментарій для остеосинтезу, конструкції для скріплення кісток, виготовлено 3 наркозних стола з реостатами для підсвічування при інтубації, пристосування для лікування остеомієліту методом вакуммірованія та багато іншого, тобто в цьому напрямку ми працювали постійно. Були налагоджені зв'язки з центральним досвідченим підприємством ЦІТО (Москва), Ленінградським підприємством «Північ», Донецької обласної медтехнікою.
Придбане обладнання та інструментарій вимагали від лікарів травматологів віддачі, тобто обліку і застосування всього, що придбано в практиці. Більшість лікарів відділення розуміли, що робота вимагає знань і практичних навичок. Було добре організовано навчання за фахом в інститутах підвищення кваліфікації на курсах і робочих місцях.Наші лікарі вчилися в Москві, Києві, Кургані, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Казані та Запоріжжі.
Першими вчителями Бердянських травматологів були професор філія-інституту удосконалення лікарів м.Запорожжя- Гавриленко Борис Сергійович і обласний травматолог Злотников Михайло Семенович, Шулутко Лазар Ілліч (м. Казань).
Велика допомога в навчанні виявлялася Харківськими науковцями - Корж Олексій Олександрович, Талишінскій Рашид Рустамович, куратор Бердянська - Куліш Микола Іванович, та ін. (Шумар Іван Володимирович (м.Київ), Панченко Михайло Карпович (м.Київ), Фіщенко Віктор Якович (г . Київ), Іванов Вадим Іванович (м.Запоріжжя), гамма Валентин Якович (м.Запоріжжя), Чемерис Анатолій Йосипович, Гордієнко Юрій Олександрович. Лікарі нейрохірурги обласної клінічної лікарні: Тяглий Сергій Васильович, Зайцев Євген Іванович.
З першого дня утворення спеціалізованого травматологічного відділення у працюють добре підготовлені лікарі і медичні сестри:

1. впроваджені, відпрацьовані і застосовуються практично всі види остеосинтезу кісток при переломах з використанням найбільш поширених фіксаторів і апаратів.
2. проводяться відновлювальні операції при наслідках травм, ортопедичних захворюваннях.
3. виявляється кваліфікаційна хірургічна допомога по ЧМТ і подальше консервативне лікування.
4. за багато років показники роботи служби відповідають республіканським, обласним і заслуговують гарної оцінки
5. більшість лікарів служби мають вищу і першу атестаційні категорії
6. лікарі служби беруть участь в роботі з'їздів ортопедів-травматологів, проведення конференцій, організовують у себе і постійно вчаться на місці.
На сьогодні служба працює в заданому режимі, підтримуючи традиції і рухаючись вперед.
За кращу організацію і якість надання допомоги при травмах робочим на промислових підприємствах міста міський травматолог Кожевников В.М. був запрошений (1963 р ВОЗ Шуліч) на конференцію організовану ВОЗ України та виступ з доповіддю «Про заходи профілактики та надання допомоги при травмах на пром. підприємствах м.Бердянська » - в складі делегації Бердянської міської лікарні на ВДНГ СРСР брав участь зав. від. Кожевников В.М.
Виступаючи з доповіддю «Про організацію та перспективи розвитку травматологічної допомоги населенню у м. Бердянськ», були присутні Міністри та їхні заступники союзних республік СРСР на 1Х республіканському з'їзді м. Запоріжжя. На виставці демонструвалася ортопедичне ліжко Бердянської міської лікарні, яке отримало гарні відгуки.
У 1980 р в Бердянську спільно з Запорізьким ОЗО медінститутом була проведена Всесоюзна конференція, в якій взяли участь вчені та практичні лікарі Москви, Києва, Ленінграда, Харкова, Донецька, Одеси, та ін. міст України.
Приблизно так виглядав період становлення травматологічної служби тривалістю в 59 років.